Привіт, друзі! Кілька днів тому ввечері, за годину до настання темряви пішли ми з сином прогулятися під наші берези. Колись давно, ще до одруження, я висадив вздовж межі нашого городу ряд молодесеньких берізок, а тепер вони вимахали до височезних дерев. Час летить швидко...
Коли берези трохи підросли, але ще були молодесенькими деревцями, біля них почали з'являтися підберезники (які у нас ще називають козарями). Я та інші члени нашої родини час від часу знаходимо там грибочки під час грибного сезону. Коли берези ще не були дорослими і не витягували всю вологу біля стовбура в діаметрі до трьох метрів ледь не до останньої краплини, то грибочки росли біля самих берез, тобто за межами нашої території (або зараз коли ідуть сильні дощі, кілька днів поспіль). А коли сухо, то грибочки ростуть на віддалі від дерев, у зеленій траві, де є волога.
Але під нашими берізками ростуть не лише підберезники. Влітку, наприклад, там була купа сироїжок, я писав про це. Також трапляються червоні мухомори, але цього року я не бачив жодного (торік, коли був дощовий вересень, то їх була купа, аж під яблунями росли, проте я цього не бачив, бо був далеко від дому, проте дружина зробила купу фотографій 🙂). Бували там і вовнянки, які часто плутають з рижиками, бо вони з ними дуже схожі, але мають по краях такі ворсинки, наче вовну, тому і отримали таку назву. Я їх не збираю, бо це умовно-їстівні гриби, які потребують кілька разового відварювання і зціджування відвару, хоча дехто їх цінує за гострий перцевий смак.
А ще там ростуть свинушки. Ще один гриб, який колись масово збирали, хоча він також вважався умовно-їстівним, а тепер це офіційно отруйний гриб. Коли падають рясні дощі, у нас під березами їх хоч греблю гати. А от зараз, коли доволі сухо, нам з Маркіяном трапилося кілька екземплярів.
Але ми пішли шукати далі бо ж нащо нам ці свинушки, через вживання яких можна попрощатися зі своїми нирками? І нам пощастило знайти два старшеньких козарики! Як і казав, зараз вони ростуть у густій траві, де більше вологи.
Ці грибочки ми зірвали і понесли показати нашій мамі 🙂.
Потім ми повернулися ще раз, вже з донечкою, щоб показати їй, де ми знайшли гриби, і ще два маленьких козарики-близнючки.
Ми їх не зривали, а лише накрили листочком, щоб їх ніхто не помітив. Вирішили простежити за їхнім ростом. Проте забули попередити нашу бабу, то ж вона наступного дня їх зірвала 😀.
