Я вже якось жартував, що коли дуже довго збирати гриби, то можна прокачатися до такого рівня, коли не ви будете шукати гриби, а вони вас 😆. Зі мною таке вже було неодноразово і знову трапилося наприкінці минулого тижня, ще коли було сонячно і тепло. То ж я мав забрати документи на право власності на будинок (о, можете мене з цим привітати 😊) у місцевому ЦНАПі. Ну власне, я їх отримав і пішов собі, говорячи по телефону з дружиною. А ЦНАП розташований у сосновому лісі. Ну як лісі, його залишках - посеред старезних сосен давно понабудовували будинків та живуть люди, а подекуди між ними, де ще ніхто не наклав лапу, ростуть якісь кущі та деревця.
Так от, йду собі, вирішую якусь справу по телефону, аж раптом бачу росте парасолька, а біля неї ще одна 😯.
Я зовсім не очікував знайти їстівні гриби, залагоджуючи адміністративні питання в ЦНАПі, але очі на автоматі зразу запрацювали, скануючи місцевість на предмет більшої кількості грибів. І вони їх знайшли! Ось ще одна парасолька:
А трохи далі була зовсім молодесенька парасолька із нерозкритою ще шапинкою:
А далі я побачив свідчення того, що не тільки я збираю прекрасні за смаковими якостями гриби-парасольки. Хтось вже раніше зірвав два капелюшки, тільки ніжки залишилися:
Ну, що мені залишалося робити, звісно що я зірвав ці парасольки і поклав у свій рюкзак. Вдома я почистив і помив ці гриби, приготувавши потім ввечері смачну вечерю - грибні відбивні 😊.
