Привіт, друзі.
З настанням осінніх холодів хочеться залізти під теплу ковдру, щоб почитати гарну книжку. Тож я вже придбала кілька цьогорічних осінніх новинок, які за жанром, тематикою та настроєм, як на мене, якнайкраще пасують золотій порі року.
Тут і справжня книга тепла про запашні спеції, яка розкриває секрети як «шанувати, частувати і… смакувати щастя»; і карнавальний бурлеск середньовічної осені; мемуари лікаря, листи музиканта, і довга подорож до Африки, довжиною у 608 сторінок.
Книгу «69 спецій для Серця» відомого львівського ресторатора, художника та письменника Андрія Гудими береш до рук з особливим трепетом. Адже її автора вже більше немає серед нас. Він загинув під Бахмутом улітку цього року, захищаючи Україну, так і не побачивши, як його книга вийшла у світ.
На кожній сторінці цієї гарно ілюстрованої Світланою Фесенко книги стільки ніжності, м'якої інтонації і смачно приправленої мови. Вона як та ароматна пара від гарячого чаю з тонкими нотками імбиру та кориці огортає теплом і гріє душу. І коли доходячи до останнього розділу читаєш про найголовнішу спецію в нашому житті, якою, на думку Андрія, є Любов, на очі навертаються сльози. Адже автор сам був зітканий з любові до всіх і всього: рідної доньки, улюбленої справи й своєї країни.
Книга «Доба постів і карнавалів. Як жили, пили і кохалися у середньовіччі» Стефанії Демчук вже в самій назві частково містить спойлер. Не зважаючи на те, що авторка книги дипломований науковець зі ступенем, читати її вже другу книгу (перша — «Від бобра до фазана. Їжа західноєвропейського Середньовіччя», про яку я писала тут восени 2021), — одне задоволення. Стиль письма Стефанії напрочуд легкий і захопливий. Тож якщо ви цікавитеся культурою повсякдення середніх віків (які насправді не були темними і дикими, як малює нам наша уява), незабутня й пізнавальна мандрівка у добу постів і карнавалів вам гарантована.
Чи знали ви, що син геніального австрійського композитора Вольфґанґа Амадея Моцарта жив і працював у Львові? Знайомтеся, Франц Ксавер Моцарт, композитор, педагог, піаніст і диригент, який неабияк вплинув на формування музичного середовища Галичини ХІХ століття. Книга "Моцарт-син. Життя Франца Ксавера у подорожньому щоденнику і листах" про Моцарта, розказана ним самим. Робота над книгою тривала довгих 8 років. Її упорядницею є відома українська диригентка Оксана Линів, яка й ініціювала це унікальне видання. У культурному житті України поява такої книги стала справжньою подією. Але через війну боюся що для більшості українців вона, на жаль, лишиться непомітною.
Книгу «І наостанок» відомого британського нейрохірурга й багаторічного друга Генрі Марша вже дочитую. Це вже третя його книга, яка посіла чільне місце в моїй бібліотеці. Тож напишу про неї згодом в окремому дописі. Як, можливо, і про подорож до Африки 80-х років ХХ століття, які ознаменували для Чорного континенту великі трагедії: голодомор і війну в Ефіопії за участі СРСР. Бо «Дорога на Асмару» Сергія Сингаївського тривала, емоційно складна, і потребує глибокого осмислення тих подій крізь призму сьогодення. Позаяк головним персонажем цього величезного ретро-роману є пам'ять, яка голосно кричить до сучасного читача.
Дякую за увагу. Приємного читання. 📖