Привіт, друзі! А знаєте, чого мені бракувало цими росяними сонячними осінніми ранками, які так тішили моє серце у вересні? Павутиння! Бо коли я бачила як перетворюються звичайні травинки, якими красивими вони стають щоранку, то я собі уявляла (і пригадувала звісно), яким фантастичним було б павутиння з дрібненькими крапельками роси на ньому. Цьогорічний вересень чогось не радував нас таким павутинням. Звісно, це більше типова ознака бабиного літа, а воно настає на короткий час після довгого періоду осінніх дощів, яких ще просто не було. І можливо не буде (вже й не треба), то тому можливо така ситуація з павутинням.
Але вчора я все ж помітила трохи павутинок на рослинах та деревах вранці! Звісно, це не та розкіш минулих років, павутиння було маленьким і його було небагато, але можливо це лише початок? Бо ж навіть таке маленьке павутиння виглядає дуже гарно зараз, коли щоранку є роса і сонце сходить не на незахмареному чистому небі.
