Привіт, друзі! Нещодавно була у Львові у справах і мені потрібно було пройтися через парк імені Івана Франка, що розташований навпроти однойменного університету у Львові. Мене одразу ж огорнули спогади, адже я працювала неподалік довгий час (формально і зараз працюю, бо в декретній відпустці) і ми частенько, та чого частенько, ледь не щодня бували в цьому парку. Якщо ми не гуляли там під час обідньої перерви, то ішли із подругами з роботи через парк в якийсь магазин чи на каву 😉. А в таку от золоту осінню пору пору я завжди знаходила можливість, щоб прогулятися парком чи просто посидіти на лавочці і насолодитися спокоєм і чудовою погодою, бо я дуже люблю таку осінь, коли теплі промінчики лагідного сонечка гріють, а не печуть, а жовте листя на деревах світить золотом.
Зараз дерева ще не повністю жовті, лише де-не-де почали міняти відтінок, але я із задоволенням, без поспіху, пройшлася по своєму улюбленому парку, який, до речі, є найстарішим парком України (!), бо відомий з кінця шістнадцятого століття, тоді ще під назвою Єзуїтський сад.
Підходжу до відомої ротонди в центрі парку. Вона є пам'яткою архітектури і збудована ще у 1835 році і єдина збереглася з цілого комплексу подібних споруд у парку.
Яка ж краса!
Поволі іду далі. Я не одна гуляю по парку, хоча більшість людей , як і я, просто іде по парку, бо це найкоротша дорога до потрібної їм точки. Але ніхто не поспішає, бо ж тут варто стишити крок і увібрати в себе спокій і гармонію цього місця.
Листя вже почали згрібати, то ж воно вже падає, але це мабуть каштани, які швидше сохнуть, ще в серпні починають, бо на деревах ще багато зеленого листя.
Підходжу до виходу з парку. Там з самої гори простягається найдовша та найширша алея, якою так класно кататися на роликах та самокатах, хоча їзду на електроскутерах я б там обмежила, бо ж часто граються діти, а деякі люди гасають наче навіжені.
Це була чудова осіння прогулянка! Побільше б таких теплих осінніх днів, поки на деревах ще є листя 😊.