Тиждень тому обрізали ми з Тарасом соняхи, бо вони вже посохли. Тарас хотів зібрати насіння, але я відмовила, бо вони дуже високі виросли і квіти дрібненькі. Хоча виявилось, що й збирати не було що, бо птахи поз'їдали більшу частину зерняток насіння.
Тому ми вирішили залишити для них смаколики. Синички довго не чекали. )
Обережно підлітали групами на дерево і по черзі злітались до соняха.
Taras and I trimmed the sunflowers, because they had already dried up. Taras wanted to collect seeds, but I refused, because they grew very tall and the flowers are small. Although it turned out that there was nothing to collect, because the birds ate most of the seeds.
Therefore, we decided to leave goodies for them. The sons did not wait long. )
They carefully flew up to the tree in groups and took turns flying to the sun.
Взимку минулого року, коли засніжило, птахи часто прилітають на терасу, де ми залишаємо для їжу. Цього року пропоную Тарасові зробити з дітьми годівничку. Не так для птахів це необхідно буде, як цікаво для дітей.
Last winter, when it snowed, birds often flew to the terrace, where we left food. This year, I suggest that Taras make a feeder with the children. It will not be necessary for birds, but interesting for children.
Але соняхи це красиво. Як на ділянці біля будинку, так і у вазі вдома.
But dreams are beautiful. Both on the plot near the house and in the vase at home.
