Пройшов один місяць осені і волоські горіхи вже дозріли. Деякі з них самі порозкривалися так, що, для того щоб горіх впав, достатньо лиш найменшого подуву вітерця. Але краще зібрати хоча б частину горіхів, доки погода суха і сонячна, бо потім мокрі горіхи доведеться спеціально сушити, щоб не зацвіли (це я не про квіти, а про цвіль 😆), тому в останній день вересня ми зібралися, щоб зробити локальний горіхопад, тобто струсити горіхів, скільки зможемо і потім позбирати.
Для цього ми разом з дітьми пішли на подвір'я до свекрухи, де росте три горіхових дерева, одне з яких садив мій чоловік. Трусити доручили Тарасові (ну кандидатів було небагато 😄). З чим він більш-менш впорався)). Просто не всі горіхи хотіли падати, бо не настав їхній час, а гілки на деревах грубезні вже стали.
Мабуть впала десь половина горіхів, рясно вкривши землю на задньому дворі.
До збирання горіхів підключили дітей, влаштувавши змагання)). Це найкращий варіант залучити дітей до робити - перетворити це у гру. Чесно кажучи, з дорослими це також працює 😉.
Отож всі відмінно попрацювали, а взимку ми матимемо можливість ласувати смачними горіхами. Які ще треба буде полускати))